@
Lexa,
Не накручуйте себе сильно)
Я теж нервувала, не уявляла як буду.
Але, у всіх по різному.
Хтось дійсно не може без сторонньої допомоги, Хтось навпаки, більш-менш.
Я ввечері в день операції вже ходила по палаті, перед сном почистила зуби, якихось проблем чи сильних больових відчуттів в мене не було. На наступний день викликала таксі та поїхала додому. Дома живу сама. Ще й двоє котів, тому хочеш не хочеш, а по-маленьку все робила.
Їсти розігріти, суп зварити, вийти прогулятися чи в магазин сходити я могла, тільки слідкувала, щоб не брати вище 2 кг. І зараз дуже за цим слідкую. Можу в магазин сходити декілька раз, якщо покупки будуть більше 2 кг, він зовсім поряд, щоб не підіймати ваще.
Да, рухалась повільно, ніяких різких рухів, ніяких піднятих рук. Де не доставала, ставила стільчик, щоб руки не підіймати.
Перший місяць пиль витерти, підлогу, пилесосити - користувалася послугами клінінгу декілька разів, щоб уникати зайвих рухів руками.
Милася- все, що нище пояса, то душем поливала, все, що зверху, протирала вологими серветками, які для малят. Повноцінно душ прийняла та помила сама голову на 10-й день.
До цього голову мила в салоні.
Дівчата тут писали, що найващі перші 5-6 днів, так воно і є.
Якщо у Вас поряд мама буде, то взагалі чудово.
Я стільки всяких форумів перечитала і інформації в інтернеті. Комусь, ваще, комусь легше, але щоб прям лежали каменем і встати не могли, я такого ніде наче не зустрічала в розповідях.
Так що все має бути добре у Вас!